П. М. Чоловський – випускник Івано-Франківського музичного училища (1963) і музично-педагогічного факультету Івано-Франківського педагогічного інституту (1970).
Понад 50 років його трудова діяльність була в теперішньому Прикарпатському університеті ім. В.Стефаника, де він організував і керував відомим чоловічим квартетом «Легінь» (1967–2004), викладав музичний інструмент баян, акордеон, диригування, ансамблевий клас, керував навчальними і аматорськими колективами у багатьох закладах освіти, культури і мистецтва Івано-Франківська і Калуша.
За участю вокального квартету «Легінь» було створено кілька муз. фільмів: «Співає квартет «Легінь» (Москва, 1975); «Співають гори» (Укртелефільм, 1984), «Карпатські джерела» (Укртелефільм, 1986, реж. О. Бійма); випущено грамплатівку «Співають гори» Всесоюзною фірмою «Мелодия», 1988.
П. М. Чоловський – багаторічний керівник Івано-Франківської лемківської народної капели «Бескид» (з 1996), чоловічого квартету «Коло» Центрального народного дому м. Івано-Франківська (з 1995)
Петро Чоловський був учасником мунiципального камерного хору «Галицькi передзвони» вiд його заснування з 1991 до 2004 р., Митрополичого камерного хору «Кредо» катедрального собору св. Воскресiння (1991–2004).
Петро Михайлович був шляхетним галичанином, надзвичайно толерантною, інтелігентною, відповідальною, високоморальною людиною, християнином не показовим, а відповідним всім Божим заповідям, ревним українським патріотом, залюбленим у музику, історію, мистецтво, літературу. Він безмежно любив всю свою сім’ю, родину, поважав і пам’ятав про своїх педагогів, колег, друзів.
Він залишив після себе численних учнів і послідовників, видані нотні збірники для баяна, акордеона, чоловічого квартету, мішаних хорів, в яких були вміщені його авторські обробки й аранжування, колективи, які продовжать його справи. Особлива сфера його діяльності – збереження і популяризація лемківської пісенної культури, яку він вважав для себе рідною.
Пам’ять про нього – незнищенна і його душа назавжди залишиться з нами… Світла пам’ять Петру Михайловичу… Царство небесне…
«Найнезабутніше з облич,
таке єдине, Боже, Боже!
Не плач, не муч його, не клич.
Він не обізветься. Не може.
Там – ні печалі, ані сліз.
Ні дня, ні вечора, ні рання.
Його нема ніде. Він скрізь,
вже в остаточній формі існування…»
Ліна Костенко