Вибіркові дисципліни

Галузь знань – 02 Культура і Мистецтво

Спеціальність – 025 Музичне мистецтво

Спеціалізація – Народні інструменти

Студенти вибирають дві дисципліни: оркестрове диригування та вокал або додатковий інструмент (акордеон, баян, цимбали, бандура, гітара, сопілка).

ОРКЕСТРОВЕ ДИРИГУВАННЯ

Тип: Дисципліни вибіркової частини

Рік, семестр: 1-4 роки, 1-8 семестри.

Анотація: Метою викладання дисципліни є оволодіння необхідним рівнем знань і умінь для професійної роботи. Оволодіння основами техніки диригування через розвиток мануальних засад фаху; вивчення основних диригентських схем та прийомів показу початку звучання, його занять і особливості переводу різноманітних ритмічних вартостей та залежності величини і швидкості руху від виконуваної динаміки і темпу;вміння читати партитуру; володіти зрозумілою для зорового сприйняття технікою показу вступів як окремим сольним інструментам, групам оркестру, так і загальним звучанням в тутті; володіння здатністю розкривати задум композитора через розуміння драматургічної ролі тембрової палітри твору; вміння  емоційно  вести колектив у напрямі досягнення художнього задуму композитора; володіння навичками самоконтролю у художній доцільності кожного руху, усвідомлюючи естетичний бік діяльності диригента. Майбутній спеціаліст повинен знати специфіку роботи у колективах, методику роботи з колективом, репертуар, науково-теоретичну літературу. Від студента вимагається вміння володіти різними методичними прийомами роботи над партитурою; грамотно добирати відповідний репертуар (виконавські можливості для колективу); розвивати виконавські здібності; працювати над вправами; усвідомлювати естетичну сторону діяльності диригента.  «Диригування», як спеціальна виконавська дисципліна забезпечує неперервність та наступність виконавської підготовки студентів усіх кваліфікаційних рівнів, є одночасно і засобом музично-естетичного розвитку особистості майбутнього керівника народно-інструментального колективу, формування його духовної культури.

Викладацький склад.

Чоловський П.М. – заслужений працівник культури України, доцент кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва.

Шевченко М.О. – заслужений працівник культури України, доцент кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва.

Пасічняк Л.М.  – кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва.

Булда М.В. – кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва.

Перелік основної літератури

  1. Авксентьев В. Оркестр русских народных инструментов / В. Авксентьев. – М.: Музгиз, 1958.
  2. Агафонников А. Симфоническая партитура / А. Агафонников. – Л., 1981.
  3. Вагнер Р. О дирижировании / Р.Вагнер. – СПб., 1900.
  4. Вольф О. Хрестоматия по чтению партитур / О.Вольф. – М., 1958.
  5. Вуд Генри. О дирижировании / Генри Вуд. – М.: Музгиз, 1958.
  6. Гинзбург Лео. Избранное. Дирижеры и оркестры. Вопросы теории и практики дирижирования / Лео Гинзбург. – М., 1982.
  7. Густав Малер: Письма. Воспоминания. – М., 1968.
  8. Гуцал В. Грає оркестр українських народних інструментів: метод. поради керівникам самодіяльних колективів / В.Гуцал. – К.: Мистецтво, 1978. – 164 с.
  9. Дирижерское исполнительство. Практика, теория, эстетика / Ред.-сост.
  10. Завадинский Д. Выбор схем тактирования / Д.Завадинский. – К.: Музична Україна, 1980.
  11. Завадинский Д. Курс чтения симфонических партитур / Д. Завадинский. – К.: Музична Україна, 1983.
  12. Иванов-Радкевич А. О воспитании дирижера / А.Иванов-Радкевич. – М.: Музыка, 1973. – 80 с.
  13. Иванов-Радкевич А. Пособие для начинающих дирижеров / А.Иванов-Радкевич. – М., 1977.
  14. Искусство Артуро Тосканини. Воспоминания, биографические материалы / Сост. Тарасов Л.М. – Л., 1974.
  15. Історія диригування (оркестрове виконавство): методичні матеріали з курсу / уклад. Ю.І.Лошков. – Х.: ХДАК, 2002. – 34 с.
  16. Колесса М.Ф. Основы техники дирижирования / М.Ф. Колесса. – К.: Музична Україна, 1981. – 208 с.
  17. Коломієць А., Пащенко В., Тіхова Є. Курс читання хорових паритур. – К.: Музична Україна, 1977.
  18. Кофман Р. Виховання диригента: психологічні особливості / Р.Кофман. – К.: Музична Україна, 1986. – 40 с.
  19. Лащенко А. Хоровая культура: аспекты изучения и развития / А.Лащенко. – К., 1989.
  20. Малько Н. Основы техники дирижирования / Н.Малько. – М.-Л.: Музыка, 1965.
  21. Мальтер Л. И. Таблицы по инструментоведению. Инструменты симфонического, духового, эстрадного и русского народного оркестров, электроинструменты, певческие голоса / Л.И. Мальтер. – М.: Музыка, 1964, 1966, 1972.
  22. Мюнш Ш. Я – дирижер / Ш.Мюнш. – М.: Госмузиздат, 1960.
  23. Ольхов К. Теоретические основы дирижерской техники / К.Ольхов. – Л., 1984.
  24. Онуфрієнко А., Дяк І., Сливинський Ю. Читання партитур для оркестру народних інструментів: навчальний посібник / А.В.Онуфрієнко. – К.: Музична Україна, 1980. – 167 с.
  25. Пазовский А.М. Записки дирижера / А.М.Пазовский. – 2-е изд. – М., 1968.
  26. Пасічняк Л.М. Робота диригента над музичним твором: Методичні рекомендації до дисципліни “Оркестрове диригування” для студентів вищих музичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації напряму підготовки “Музичне мистецтво”. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2012. – 72 с.
  27. Раабен Л.Н. Дирижеры / Л.Н.Раабен // Ленинградский государственный ордена Ленина академический театр оперы и балета имени С.М.Кирова. 1917 – 1967. – Л., 1967.

ДОДАТКОВИЙ МУЗИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ

         (акордеон, баян, цимбали, бандура, гітара, сопілка)

Тип: Вибіркові дисципліни

Рік, семестр: 1-4 роки, 1-8 семестри.

Анотація: Додатковий музичний інструмент вважається однією з основних музично-виконавських спеціальностей. Вивчення техніки гри на інструменті – складний та багатогранний процес, що розвивається шляхом оволодіння студентами знаннями і практичними навиками.

Зміст дисципліни полягає в оволодінні студентами теоретичним матеріалом і практичними навиками, закріпленні їх під час вирішення творчих завдань в процесі роботи над репертуаром згідно запланованих годин, прищепленні навичок до самостійної роботи з фаховою літературою, орієнтації в ній; формуванню широкого художнього кругозору майбутнього викладача вузів; виховуванні вміння самостійно мислити.

Мета курсувиховання у студентів музично-виконавських навиків гри на інструменті, розвитку у студентів музичних здібностей: мелодійного, гармонійного, поліфоніч­ного і тембрового слуху, почуття ритму, а також творчого відношення до розучуваних творів, самостійності у виборі виконавських засобів, необхідних для розкриття художніх образів.

Виходячи із сучасного стану і розвитку мистецтва, а також, враховуючи навчальну програму, відпрацьовану у вищих навчальних закладах, що готують вчителів музики та музикантів-виконавців, слід вважати доцільним вирішення в рамках даного курсу перерахованих завдань:

«додатковий інструмент (баян, акордеон, цимбали, сопілка, бандура, гітара)» полягає в тому, щоб студент підчас навчання набув навиків виконання творів пісенного і танцювального характеру в оригінальному викладі, перекладеннях і обробках, та навчився підібрати мелодії на слух і визначити до них функції акомпанементу. Одне з завдань додаткового музичного інструменту — підготувати студентів до роботи в загальноосвітніх школах та школах мистецтв, оволодіти навичками гри, необхідними для супроводу пісень і танців на уроках музики, а також на позакласних заняттях.1.6. Викладацький склад.

Чоловський П.М. – заслужений працівник культури України, доцент кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва.

Гулянич Ю.М. – кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва.

Жовнір С.С. – асистент кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва.

 Перелік основної літератури

Баян, акордеон

  1. Алексєєв І. Д. Викладання гри на баяні : основи методики / І. Д. Алексєєв. – К. : Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1957. – 143 с.
  2. Говорушко П. И. Основы игры на баяне / П. И. Говорушко. – Л. : Гос. муз. изд., 1963. – 78 с.
  3. Давыдов Н.А. Методика переложений инструментальных произведений для баяна. [Учеб. пособие для муз. вузов, ин-тов искусств и культуры] / Н. Давыдов нот. ил. 21 см– М: Музыка., 1982— 167,6 с.
  4. Дмитриев А. И. Позиционная аппликатура на баяне / А. И. Дмитриев. – С. Пб. : [б. и.], 1998.– 22 с.
  5. Липс Ф. Р. Искусство игры на баяне / Ф. Р. Липс. – М. : Музыка, 1985. – 158 с.
  6. Ризоль Н. И. Принципы применения пятипальцевой аппликатуры на баяне : монография / Н. И. Ризоль. – М. : Сов. композитор, 1977. – 297 с.
  7. Пуриц І. Г. Гра на баяні : методичні статті / І. Г. Пуриц ; переклад з рос. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2007. – 232 с.
  8. Шахов Г. Игра по слуху, чтение с листа и транспонирование / Г. Шахов. – М.: Музыка, 1987. –190 с. : нот.

Рекомендована література (цимбали)

  1. Гладков Е. Школа игры на цимбалах /Гладков Е.. – Минск: Беларусь, 1983. – 128 с.
  2. Жинович И. Школа игры на цимбалах / Жинович И. – Минск: Беларусь, 1974. – 112 с.
  3. Кречун В. Методэ де цамбал / Кречун В., Сырбу В. – Кишинэу: Литература артистикэ, 1982. – 164 п.
  4. Незовибатько О. Школа гри на українських цимбалах / Незовибатько О . – К.: Мистецтво, 1966. – 301 с.
  5. Попічук Д. Цимбали. 1-3 класи / Попічук Д. – К.: Муз. Україна, 1984. – 71с.
  6. Попічук Д. Цимбали. 4-5 класи / Попічук Д. – К.: Муз. Україна, 1985. – 88с.
  7. Allaga G. Cimbalomisckola I. / Allaga G.– Budapest: 1912. – 46 ol.
  8. Kretu S. Piese peutru tambal si pian. /Kretu S. – Chisinau: Lumina, 1990. – 140s.
  9. Tarjani Toth I. Cimbalom iskola I./ Tarjani Toth , Falka J. – Budapest: Editio Musika, 1958. – 109 ol.

Tarjani Toth I., Falka J. Cimbalom iskola II / Tarjani Toth I., Falka J. – Budapest: Editio Musika, 1967. – 144 ol.

ДИСЦИПЛІНИ ДОДАТКОВОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

ВОКАЛ (для бандуристів)

Тип: Вибіркові дисципліни

Рік, семестр: 1-4 роки, 1-8 семестри.

Викладацький склад:

Михайлюк Х.О. – заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри виконавського мистецтва;

Вишневська С.В. – кандидат мистецтвознавства. доцент кафедри виконавського мистецтва.

Анотація: Предметом вивчення  навчальної дисципліни є розвиток повноцінного звучання голосу в межах повного діапазону з використанням складних видів вокальної техніки.

Міждисциплінарні зв’язки: вибіркова навчальна дисципліна «Вокал» тісно пов´язана з рядом курсів, що належать до фундаментального та професійно-орієнтованого блоків навчального плану напряму підготовки, а саме: історія західноєвропейської музики, історія східноєвропейської музики, історія української музики, методика викладання вокалу, гігієна голосу, диригування,  музична культурологія.

Рекомендована література

  1. Аудіо- та відеозаписитворів різних жанрів та стилів.
  2. К.Микиша. Практичні основи вокального мистецтва. – К.,1985.
  3. Д.Люш. Развитие и сохранение певческого голоса. – К.,1988.
  4. Л.Б.Дмитриев. Основы вокальной методики. – М.,1968.
  5. К.С.Маслій. Виховання голосу співака. – Рівне,1996.
  6. Д.Євтушенко. Роздуми про голос. – К.,1979.
  7. Д.Євтушенко, М.Михайлов-Сидоров. Питання вокальної педагогіки. – К.,1963.
  8. О.М.Кравченко. Секреты бельканто. – Симферополь,1993.
  9. А.Вербов. Техника постановки голоса. – К.,1977.
  10. М.Єгоричева. Вправи для розвитку вокальної техніки. – К.,1977.
  11. Б.Базиликут. Орфоепія в співі. – Львів,2001.
  12. М.Чепига. Стимуляція здоров`я. – К.,2006.
  13. В.Шабутін, Г.Хміль. Зцілення музикою. – Тернопіль,2006.
  14. Г.Голубєв. Поради молодим співакам. – К.,1983.
  15. А.Менабени. Методика обученя сольному пению. – М.,1987.
  16. Р.Юссон. Певческий голос. – М-Л.,1974.
  17. А.И.Егоров. Гигиена голоса. – М.,1962.
  18. Б.Гнидь. Історія вокального мистецтва. – К.,1997.
  19. В.Ємельянов. Развитие голоса. Координація і тернинг. – Санкт- Петербург,1997.
  20. Н.Прокопенко. Тайна вокала Шаляпина. – К.,1999.
  21. В.П.Морозов. Тайны вокальной речи. – М.,1967.
  22. В.Прокопьев. Как стать певцом и сделать карьеру. – Санкт- Петербург,2000.
  23. В.Юшманов. Вокальная техника и ее парадоксы. – Санкт-Петербург,2001.
  24. Ю.Є.Юцевич. Теорія і методика вокального мистецтва.
  25. Сэт Риггс. (США). Как стать звездой. – Санкт-Петербург,2005.
  26. Я.Деражне. Охорона дитячого голосу. – К.,1961.